Година духовності «Я душу одягну у вишиванку»

Вишиванка – це не просто одяг. Це голос предків, вишитий нитками пам’яті. Це символ ідентичності, любові до рідної землі та незламного духу українського народу. Коли ми кажемо: «Я душу одягну у вишиванку», – ми маємо на увазі щось глибше, ніж моду чи традицію. Ми говоримо про зв’язок із корінням, з рідною мовою, з піснею і молитвою.

Кожен орнамент на вишиванці – це не просто краса, а закодоване послання: про життя, добро, силу, оберіг від зла. У різних регіонах України свої техніки, кольори й мотиви, але всі вони об'єднані одним – любов’ю до життя та рідної землі.

У День вишиванки, який щороку святкують у третій четвер травня, українці по всьому світу одягають вишиванки, щоб підкреслити свою єдність, гордість і нескореність. Це день, коли душа справді вдягається у вишиванку.

«Я душу одягну у вишиванку» – саме таку назву мала година духовності, яку провели працівниці бібліотеки-філії №2 для учнів 7-Г класу Ліцею №4 ім. Павла Жука. На зустріч запросили Варенюк Галину Олександрівну – майстриню, яка займається вишивкою.

Пані Галина ознайомила семикласників зі своїми роботами, справжніми витворами мистецтва, створеними з любов’ю та натхненням.

Розповіла про символіку вишивки, про силу кольорів і про те, як вишивка оберігала українців упродовж століть.

Діти з цікавістю слухали майстриню та розглядали вишиті роботи, а саме рушники, сукні, картини.

Зустріч стала справжнім містком між поколіннями, що передає тепло рук і силу духу.