Поетичний перфоманс «Вірш наче колос з часом достигає»

Щороку у березні світ відзначає Всесвітній день поезії, а чи задумувались ви звідки в душі людини народжуються геніальні вірші? Від чого з’являється дивовижний дар, який спонукає звичайні слова звучати по-новому, від яких сильніше б’ється серце і захоплює подих?

Поетичне слово містить у собі якусь незриму і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба і наче колос з часом достигає.

21 березня працівники бібліотеки-філії №2 завітали до геріатричного пансіонату для ветеранів війни і праці, щоб розповісти підопічним закладу про значення поезії в житті людини та ознайомити їх з сучасними поетами нашого краю. До кожного із них по-різному приходить натхнення творити поезію і у кожного є своя Муза, яка їх надихає.

На захід також завітала чудова жінка-поетеса Неоніла Яніцька, відповідальний секретар Хмельницької обласної організації НСЖУ та член НСПУ і присутні поетичного перфомансу поринули у світ прекрасної, чарівної поезії Неоніли Олександрівни.

«Поезія поєднала і зігріла серця підопічних і влаштувала їм свято душі», – поділилася думкою Тамара Попик, культмасовий працівник геріатричного пансіонату.

Квіти в творчості Т. Г. Шевченка

Кожного року в березні місяці українці вшановують пам’ять видатного Кобзаря, патріота України, великого її сина – Т.Г. Шевченка. Рік 2019-й особливий, бо минає 205 років від дня народження славетного поета та художника.

Цій ювілейній даті і була присвячена літературно-художня ікебана «Квіти в творчості Т. Г. Шевченка», на яку до бібліотеки-філії №2 завітали учні 6-Б і 6-Д класів НВК №4.

Поезія Шевченка – то музика народної душі. У своїх віршах, поемах, баладах він згадує понад 80 видів рослин. На першому місці, як і передбачалося, стоїть калина, поет згадує її найчастіше – 385 разів, далі йдуть: тополя – 24; верба – 22; дуб – 21; жито – 17; лоза, верболіз – 15; барвінок – 14; осока – 10; терен, пшениця, рута – по 9; явір, очерет, лілея – по 7; мак, вишня, груша – 6; ряст – 5;а ще згадує кропиву, рожу, сон-траву, любисток, м’яту перекотиполе, ялину, виноград, коноплі, просо, хміль, щирицю, васильки, льон, спориш, плющ, лободу, любисток, гречку, картоплю, кукурудзу, горох, ліщину. 

До квітів у Тараса Григоровича було ставлення особливо трепетним. Ще з ранніх дитячих літ він пам’ятав прекрасний квітник, який посадила і виростила його сестра Катерина біля батьківської хати. На її квітнику росли: любисток, м’ята, чорнобривці, настурція, волошки, півники. Спогади друзів і знайомих Т.Шевченка підтверджують Тарасову любов до квітів. А. Литвинов пише: «А як він любив квіти! Прості польові ромашки, маки, волошки, дзвіночки. Букети і цілі кошики йому приносили. Він встромляв у них своє, сповнене захвату, обличчя і на повні груди вдихав їх ніжні пахощі. А коло своєї альтанки він насадив багато соняшників». Квіти й квіткові рослини не тільки наповнюють поетичні пейзажі, вони сповненні глибокою народною символікою.

І на заході учні читали вірші Тараса Григоровича, де зустрічаються калина, барвінок, верба, вишня, мак, волошки та інші рослини з творів «Барвінок цвів і зеленів...», «Маленькій Мар’яні», «Тече вода з-під явора», «Садок вишневий коло хати», «Зацвіла в долині...», «Гайдамаки» тощо.

А потім, тамуючи подих, слухали пісні на Шевченкові слова, які звучали у виконані старшокласників Лосікової Ульяни, Шевцової Анастасії, Сердечної Ангеліни, Григорьєвої Анастасії «Думка» та Кабачинської Софії і Стецької Анастасії «По діброві вітер виє».

Проникливо, щиро й задушевно декламували поезію Тараса Шевченка учні старших класів Волков Ілля «Холодний яр», Потапов Юрій «Мені однаково», Шевцова Анастасія і Сердечна Ангеліна «Лілея», Лосікова Ульяна «Русалка», Поліщук Валерія «Розрита могила».

Під час заходу шестикласники з великим задоволенням малювали квітку про яку розповідали бібліотекарі.

Вірші, пісні, малюнки ось так створювалось літературне-художнє ікебано «Квіти в творчості Т. Г. Шевченка» в бібліотеці-філії №2.