Щорічно, у третій четвер травня, українці та друзі України
в усьому світі відзначають День вишиванки – одне з найбільш самобутніх свят, присвячених
розквіту української культури. Цього року цей день припадає на 18 травня.
У День вишиванки працівниці бібліотеки-філії №2 запросили
учнів 6-Є класу НВК №4 на годину духовності «Вишиванка – одвічний предків
талісман».
Бібліотекарки розповіли про історію виникнення свята, яке
покликане берегти народні традиції І найважливіше те, що українська вишиванка,
маючи вікову історію, не втратила своєї популярності і до сьогоднішніх днів.
Секретами своє майстерності з шестикласниками поділилася подільська
вишивальниця Варенюк Галина Олександрівна. Є у неї велике захоплення – творити
красу у вишивці, бо саме процес вишивання для Галини Олександрівни – це сенс
життя.
Майстриня повідала присутнім про різні техніки вишивання
та найбільш використовувані символи на своїх вишивках, зокрема калина,
виноград, мак, дерево життя, голуби, жар-птиця, тощо та підкреслила їх значення
для нашого українського народу.
А сорочка-вишиванка
створює особливий патріотичний настрій і духовний посил і містить безліч
оберегів і закодованих символів.
Майстриня зазначає, що кожен візерунок на вишиванці,
рушнику, серветці – це справжній оберіг та талісман і генетичний код нації.
На сьогоднішній день пані Галина вишиває картини, чоловічі і жіночі сорочки, сукні, рушники, серветки, скатертини.
А особливою
гордістю є вишиті ікони.
Взагалі Галина Олександрівна надзвичайно цікава людина, яка не тільки вишиває, а ще читає вірші, особливо їй подобається поезія Тараса Шевченка.
Під час заходу учні взяли участь в онлайн-вікторині«Українська
вишиванка», яку для них розробили бібліотекарки на сервісі Kahoot!
До свята працівниці бібліотеки підготували викладку
літератури «Вишиванка – душа українського народу».
Учасники години духовності також зачитали вірші подільських
поетів присвячені вишиванці.
Вірш «Вишиванка» Галини Корицької
День травневий розмаєм
Усміхається зрання.
На сьогодні я маю
Найгарніше вдягання.
Празникову, найкращу
Вишиванку вдягнуся,
Бо її вишивала
Моя рідна матуся.
Бо її гаптували
Теплі мамині руки,
Щоб у щасті зростали
І не знали розлуки.
Любі мамині очі, –
Синь небес і озерця,
Гаптували до ночі
з Україною в серці.
Вірш «Вишиваночка» Людмили Шостацької
Гідна доня України,
Вишиваночко-краса,
Диво-дивне, чудеса,
Генокод моїй родині.
Наче панна на картині,
Врода чиста, мов роса –
Гідна доня України,
Вишиваночко-краса,
Споконвіку і донині
Ти – до воленьки яса,
Біле личенько, коса.
Честь і правда у промінні –
Гідна доня України.
Вірш«Матусю, виший» Надії Вітвіцької
«Матусю, виший пісню на сорочці,
Волошками і маками нехай цвіте!»
І вишила матуся диво доньці,
Всю душу вклала й серце золоте.
«Я – україночка! – світліють очі, –
Це мій, матусю, долі й щастя оберіг!»
«Так, доню, ніжно матінка шепоче, –
Хай радість переступить рідний наш
поріг!»
З тих пір років пройшло уже чимало,
Донька святиню роду зберегла.
Сорочку згодом сину вишивала,
Щоб Україна в серці спомином жила.
Вірш «Вишиванка» Віталія Міхалевського
Розбудіть мене Ви, мамо, вранці-рано.
Буде сонечко вмиватись – а я гляну.
Сіє нічка дрібні зорі до світанку.
Буде тобі, моя доню, вишиванка.
Вишивала степ широкий, синє море
І чумацький шлях безмежний, неозорий.
Тихий смуток і музики на весіллі
На сорочці полотняній білій-білій.
Доля добрая веде мене у світі.
Біля серця два кутасики завітні.
А неділенька святая прийде, мамо,
Одягну сорочку, Вами вишивану.
України вічна туга, серця рани,
І молитва, що передана від мами.
Журавлиний клин і села порідiлi
На сорочці полотняній білій-білій.
Розбудіть мене Ви, мамо, вранці-рано.
Буде сонечко вмиватись – я погляну.
Сіє нічка дрібні зорі до світанку.
Доню моя, тобі буде – вишиванка.
Доля добрая веде мене у світі.
Біля серця два кутасики завітні.
А неділенька святая прийде, мамо,
Одягну сорочку, Вами вишивану.
Маючи таку красу, ми отримуємо енергію наших предків,
пишаємось минулим та гордо дивимось у майбутнє.
