Літературно-музичний вечір «Недоспівана пісня Героя»

Щороку 23 травня українці вшановують Героїв. День Героїв – це не просто дата в календарі. Це день, коли серце кожного українця сповнене гордістю, вдячністю й сумом. Ми згадуємо тих, хто віддав найцінніше – життя – заради того, щоб Україна була вільною, сильною і незалежною.

До цієї події, 23 травня, у бібліотеці-філії №2 відбувся літературно-музичний вечір «Недоспівана пісня Героя», який зібрав учнів 7-В класу Гімназії №22 ім. Олега Ольжича, щоб вшанувати пам’ять наших захисників і замислитися над справжніми цінностями.

Цей вечір був не просто літературним заходом. Це була жива розмова про пам’ять і людяність. А «недоспівана пісня» – це той голос героїв, який звучить у наших серцях і змушує пам’ятати.

Символічна дія «Пам'ять Героїв»

Звучали історії про наших героїв-земляків з мікрорайону Виставка.

Хвилина мовчання – це не просто тиша. Це вдячність.

Справжньою несподіванкою для присутніх стала зустріч з місцевою поетесою Ганною Кропивницькою, яка ознайомила молодь з творчістю Надії Вітвіцької та з власною поезією.

Їхні вірші – щирі, емоційні, написані серцем, – це як голос душі, як сльоза на папері. Поезія поетес залишила незабутнє враження в учасників заходу.

Бібліотекарки також презентували книжкову виставку «Слава Україні! Героям слава!», де зібрані книги про війну, воїнів, а також поетичні збірки про любов до рідної землі. Книжки на виставці – це не просто сторінки. Це голоси, які промовляють крізь час.

Книжкова виставка викликала інтерес у багатьох семикласників, які переглянули видання після заходу.

Цей вечір – ще одна нагода згадати: герої живі, доки ми пам’ятаємо.

Герої не вмирають.

Вони залишаються у вітрах, у травах, у поглядах дітей.

Їх недоспівану пісню – продовжуємо ми.

Своїм життям. Своєю гідністю. Своєю любов’ю до України. І вірою у Перемогу!

Народознавча скарбничка «Секрети сімейного щастя»

 

Сім’я – це теплий дім, лагідне слово і турботливе серце. Це – підтримка, довіра, теплі вечори, родинні традиції та щоденні маленькі радощі.

Саме про цінність родинного затишку і йшлося 17 травня у бібліотеці-філії №2 під час незвичайного засідання клубу «Гармонія». Захід відбувся у форматі народознавчої скарбнички під назвою «Секрети сімейного щастя».

Атмосфера була напрочуд душевна. Учасники ділилися думками, як зберегти тепло у родинному колі, розповідали про власні традиції, що передаються в їхніх сім’ях. Це був діалог про важливе – про любов, підтримку, маленькі щоденні кроки, з яких складається велике щастя.

Здавалося, що кожна історія була по-своєму знайома й близька кожному з нас.

Формат зустрічі був водночас затишним і пізнавальним.

Родинні цінності у прислів’ях

Засідання продовжилося з народної скарбниці – прислів’їв. Вони, як маленькі дзеркала, відображають глибоку суть родинних стосунків.

Разом ми згадували та тлумачили їх зміст.

Кожне прислів’я «розплели» на сенси, розглянули його в контексті сучасного життя.

Творча вправа «Квітка родинних цінностей»

Наступним етапом стала індивідуальна робота: учасники створювали «квітку», де в середині було написано «Моя родина – моя фортеця», а на кожній пелюстці записували, що приносить радість у їхні родини.

Це були слова: любов, обійми, підтримка, довіра, спільна вечеря, тепло, повага, турбота, ігри, довіра, подорожі тощо.

Кожна квітка – унікальна, як і кожна родина. А разом вони утворили «клумбу родинного щастя».

Творча вправа «Дерево родинного щастя»

Ще одним завданням було створення спільного символу – «Дерева родинного щастя». Діти вирізали і розмальовували листки і на них з’явилися написи: «Щастя в нашій родині – це...»

Це дерево стало не просто прикрасою, а візуальним нагадуванням, що щастя – у простих речах, зроблених разом і з любов’ю.

Майстер-клас «Лелека щастя»

Окрім живого спілкування, учасників чекала творча частина – майстер-клас із виготовлення символічного паперового птаха «Лелека щастя».

У народній уяві лелека – це птах, що приносить у дім щастя, радість, злагоду, добробут, мир і народження нового життя.

І хоча учасники творили не з глини, а з паперу, кожен лелека мав свою душу.

Оберіги забрали додому як нагадування про важливість любові, підтримки та гармонії в сім’ї.

А на завершення заходу на всіх чекало дружнє чаювання зі смачними смаколиками, що додало тепла й затишку цій щирій зустрічі.

 

 

Година духовності «Я душу одягну у вишиванку»

Вишиванка – це не просто одяг. Це голос предків, вишитий нитками пам’яті. Це символ ідентичності, любові до рідної землі та незламного духу українського народу. Коли ми кажемо: «Я душу одягну у вишиванку», – ми маємо на увазі щось глибше, ніж моду чи традицію. Ми говоримо про зв’язок із корінням, з рідною мовою, з піснею і молитвою.

Кожен орнамент на вишиванці – це не просто краса, а закодоване послання: про життя, добро, силу, оберіг від зла. У різних регіонах України свої техніки, кольори й мотиви, але всі вони об'єднані одним – любов’ю до життя та рідної землі.

У День вишиванки, який щороку святкують у третій четвер травня, українці по всьому світу одягають вишиванки, щоб підкреслити свою єдність, гордість і нескореність. Це день, коли душа справді вдягається у вишиванку.

«Я душу одягну у вишиванку» – саме таку назву мала година духовності, яку провели працівниці бібліотеки-філії №2 для учнів 7-Г класу Ліцею №4 ім. Павла Жука. На зустріч запросили Варенюк Галину Олександрівну – майстриню, яка займається вишивкою.

Пані Галина ознайомила семикласників зі своїми роботами, справжніми витворами мистецтва, створеними з любов’ю та натхненням.

Розповіла про символіку вишивки, про силу кольорів і про те, як вишивка оберігала українців упродовж століть.

Діти з цікавістю слухали майстриню та розглядали вишиті роботи, а саме рушники, сукні, картини.

Зустріч стала справжнім містком між поколіннями, що передає тепло рук і силу духу.

Майстер-клас «Сюрприз для матусі»

 

10 травня бібліотека-філія№2 перетворилася на справжню творчу майстерню! Напередодні Дня матері ми провели майстер-клас «Сюрприз для матусі», де наші юні читачі створювали власноруч подарунок для своїх улюблених матусь.

Кольоровий папір, клей, блискітки, квіти🌺🌺🌺 – і трішки чарів – ось усе, що знадобилось дітям, щоб створити справжні дива.

Діти творили з натхненням: малювали✏, вирізали✂, клеїли, вигадували. І кожен подарунок – унікальний, як і любов до мами.

Було весело, креативно й дуже зворушливо. Діти старалися вкладали частинку свого серця💖в кожну деталь, обмінювалися ідеями, допомагали одне одному й навіть придумували власні креативні рішення.

Кожна поробка, кожна квіточка з паперу – це не просто виріб, а прояв любові й турботи до найдорожчих.

Радісні обличчя, дитячий сміх і море позитиву – саме так ми разом створювали настрій свята.

Дякуємо хлопчикам та дівчаткам за участь і любов до своїх матусь!

 

Майстер-клас «Мак – квітка миру»

 

Мак – це не просто яскрава квітка, що прикрашає поля й сади, це глибокий символ пам’яті, скорботи та надії на мир.

У багатьох країнах світу мак став знаком ушанування полеглих у війнах та проявом солідарності з тими, хто постраждав від збройних конфліктів.

Особливе значення червоний мак має для українців. Щороку 8 травня, у День пам’яті та примирення, ми прикрашаємо одяг зображенням цієї квітки, вшановуючи пам’ять загиблих під час Другої світової війни та сучасних Героїв, які боронять Незалежність України.

У наш час мак – це не лише знак трагедії, а й потужне нагадування про цінність миру. У кожній пелюстці – надія на краще майбутнє, у кожному стеблі – незламність духу. Це проста, але надзвичайно глибока квітка, яка об’єднує покоління і закликає до пам’яті, єдності та любові до рідної землі.

Кожна пелюстка маку – як молитва. Молитва за тих, хто не повернувся. За тих, хто зараз захищає. За тих, хто мріє про світ без війни. І кожен із нас може посадити свій «мак миру» – у серці, у словах, у справах.

І ось 8 травня учні 3-А класу Ліцею №4 ім. Павла Жука  взяли участь у майстер-класі «Мак – квітка миру». Під чуйним керівництвом працівниці бібліотеки-філії №2 діти вирізали пелюстки, склеювали серединки – і кожна квітка оживала з теплом, турботою та глибоким змістом.

Бо мак – це не лише символ. Це нагадування. Що мир – це цінність. І що навіть маленькі серця можуть нести велике світло.