Андрій Бачинський – український дитячий письменник, відомий творами дитячої та
підліткової літератури.
Народився 19 січня 1968 року у місті Калуш на
Івано-Франківщині. З 1990 року працює і мешкає у Львові.
Змалечку захоплювався читанням пригодницько-фантастичних творів та конструюванням
радіоприладів. Обидва хобі й визначили подальшу долю Бачинського: моделювання – професійне навчання, а читання дало поштовх до
майбутнього написання книжок.
Спершу в біографії Андрія Бачинського не було й натяку на письменництво. Автор навчався у Національному університеті «Львівська політехніка» на радіотехнічному факультеті. І тільки у 2011 році почав пробувати себе в ролі дитячого письменника.
Згодом захопився письменницькою діяльністю, яка й досі залишається
сенсом його життя.
Про те, як став письменником
Я був впевнений, що буду фізиком, конструктором чи технологом, але аж ніяк не письменником. Я закінчував Львівську політехніку, певний час працював на різних підприємствах. Але коли у мене народилися діти, і коли вони трішки підросли, мені хотілося для них вигадувати різні історії, щось їм розповідати. Не тільки казки читати, а щось таке, щоб їх зацікавити, щоб вони самі були учасниками тих історій. Одного разу, подорожуючи замками навколо Львова, в Олеському замку, дітям тоді було 5-6 років, нам трапилась така екскурсія, яка їм була нецікава. Тому я на ходу історії від екскурсовода доповнював якимись байками про принцес та принців. І їм стало цікаво. А ввечері перед сном вони примусили мене розповісти їм ту історію до кінця – чим це все завершилось. Через кілька днів прийшли в гості їхні друзі і вони попросили мене, щоб я ще раз розказав це. Мені довелося цю історію знову згадувати, щось ще довигадувати. І я зрозумів, що цю історію мені доведеться переповідати ще не раз, тому я її записав. Потім поредагував і вона стала повістю.
У 2009 році я наткнувся на оголошення, що одне київське видавництво оголошує конкурс на кращу дитячу пригодницьку повість. Не знаю, що мене штовхнуло надіслати їм цю повість, але через кілька місяців мені подзвонили і сказали, що я зайняв якесь місце. Виявилось, що я переміг у номінації читацьких симпатій. На нагородженні до мене підійшла головна редакторка Діана Клочко і наполягла, що у мене цікаві історії, досить динамічні і сучасним підліткам такого бракує. Тоді я вирішив, що якщо у мене виходить – треба писати.
Герої його книжок – сучасні українські діти та підлітки, які увесь час потрапляють у вир неймовірних подій.
Про писання
історій та героїв
Коли пишу, я мимоволі перебуваю у своїх історіях. Мозок працює таким чином, що ти живеш у тому світі. Якщо ти описуєш зиму – тобі може бути холодно, якщо літо – може бути спекотно. Більшість моїх історій базується на якихось справжніх переживаннях, подорожах, пригодах, які я чи мої друзі та близькі десь переживали. Звичайно, вони довигадані, але в більшості з них я опинявся. Можливо, якби я писав фантастичні твори, мені дійсно хотілося би втілити якісь дитячі мрії і потрапити на інші планети чи на інші материки, де я ще не був. Можливо тому письменники вигадують і пишуть свої історії, реалізуючи те, що не завжди вдається зробити в житті. Думаю, будь-хто з письменників хотів би насправді опинитися в тих історіях, які він пише.
2011
року у видавництві «Грані-Т» вийшла перша книжка «Неймовірні пригоди Остапа і
Даринки», героїв яких Андрій Бачинський фактично списав зі своїх дітей – близнюків
Остапа і Даринки.
А також у 2011 році вийшло продовження цієї книги під назвою – «Канікули Остапа і Даринки».
У 2014 та 2017 роках у «Видавництві Старого Лева» вийшли дві частини популярної дитячої пригодницької книги «Детективи в Артеку».
2015 року підліткова книжка Андрія Бачинського «140децибелів тиші» стала переможцем премії Дитяча Книжка року ВВС.
Згодом світ побачили книги «З Ейнштейном у рюкзаку» та «Трикутник Зевса».
У 2018 році опублікована нова повість для підлітків, яка оповідає про пригоди трьох друзів, яких називають Ватагою Веселих Волоцюг.
Тож, читайте та насолоджуйтесь!
Немає коментарів:
Дописати коментар