Лiтературний код Юрiя Покальчука

Народився Юрко Покальчук 24 січня 1941 року в Кременці (Тернопільська область) в сім`ї краєзнавця. Його мати, Оксана Тушкан, була праправнучкою молодшої сестри Миколи Гоголя. Дитинство і юність майбутній письменник провів в Луцьку, там же закінчив школу, вчився в педінституті. Потім навчався в Ленінградському університеті на факультеті східних мов.

Як казав сам письменник, з дитинства він «був захоплений тим, що людина може сама створити цілий світ і жити там, особливо, якщо реальність не подобається».  Як наслідок, уже в 1956 році Юрко написав своє перше оповідання. Втягнувся, і вже був у такому стані, що не писати просто не міг.

З 1969–1976 р. – молодший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР.

З 1976 р. – член Спілки письменників України.

З 1994 до 1998 рр. – голова іноземного відділення Спілки письменників України.

З 1997 по 2007 роки Покальчук — президент Асоціації українських письменників, а з 2000 по 2002 роки — член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Покальчук володів 13 іноземними мовами польською, англійською, іспанською, французькою та ін. Багато подорожував, відвідав 37 країн.

У перекладі Юрка Покальчука вийшли друком такі автори: Е.Хемінгуей, Дж.Д.Селінджер, Х.Л.Борхес, Х.Кортасар., Ж.Амаду, М.Варгас Льоса, Р.Кіплінг, А.Рембо, Р.Радіге, Ж.Жене та ін.

Читав лекції у Великобританії, США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Португалії, Іспанії, Польщі.

Автор сценаріїв і співпостановник телефільмів.
Був патріотом, любив Україну, пропагував українську мову і культуру.

З-під його пера вийшло понад 600 публікацій у періодиці. Юрко також виступав зі своїми віршами під акомпанемент свого рідного музичного гурту «Вогні Великого Міста».

10 вересня 2008 року Україна втратила не лише відомого літератора, а й сильного журналіста, активного громадського діяча й талановитого музиканта. 

Похований в Києві на Байковому кладовищі.