Валерія Москалікова

      З дитинства Валерія Москалікова  цікавиться поезією та мистецтвом. Хоча дівчинці лише 15, але друзі, близькі та знайомі кажуть, що її, ще зовсім юні рядки, є втіленням дорослих думок.     

Змалечку  пише вірші. Перші рядки, зовсім дитячим почерком лягли на аркуш у 5 років. Мама завжди казала, що я виросту гарною поетесою.  Оскільки з дитинства я навчилася і російській і українській мовам, свої вірші я теж пишу на двох мовах. У моїй поезії є абсолютно різна тематика, а саме вірші про війну, місто, природу і звичайно про кохання. У мене є мрія – видати власну збірку віршів. Я сподіваюсь, що через деякий час я втілю свої бажання. Як колись сказав М. Некрасов:«....У душі кожної людини є клапан, що відкривається тільки поезією», саме тому, поезія це не захоплення – це життя. Нехай кожен відкриє у собі той клапан, адже поезія чиста. Складаючи вірші, не розбагатієш, але можна працювати з мовою, створювати кришталево чисті речі.  Поезія – іскра запалювання, масло в механізмі мови.   

Красо України -  Подолля! 

Красо України – Подолля!

Колись написала Леся...

До тебе крізь гори й доли

Хай муза моя озветься.

Земля сіячів і поетів

Хмельниччини даль неозора,

Ти знала падіння і злети,

З борні виростала горда.

У місто мого дитинства

Я ніжною піснею лину.

Хай доля його барвиста

Вплететься в вінок України.

Хай місто моє над Бугом

Будується, квітне, зоріє

І кожному стане другом,

І душу добром зігріє...

***

Неправда, що міста не мріють

Вони живуть і душу нашу гріють

Дарують людям радість і тепло,

Щоб у оселях затишно було.

Коли зимовий тихий, добрий вечір

Впаде на землю, як раптовий сніг,

Хмельницький ніжно обійме за плечі

Красу свою даруючи для всіх.

Радіє місто і радіють люди,

І буде новий день,і новий рік

Ми зробимо усе, щоб знали всюди,

Хмельницький – краще місто на землі!

Хмельниччина

Хмельниччино, ріднесенька Хмельниччино!

Даруєш радість і несеш тепло,

Моя чарівна, світла, доброзичлива

Ти процвітаєш людям на добро.

Хмельницький край – це край надії й вірності

Це край турботи й край мого бажання,

Пережила тут радощі й чарівності

Та перше юне й віддане кохання.

Поділля – світлий погляд у майбутнє,

Але й прекрасний спогад про минуле

Зелені сквери, й дати незабутні,

І труд людей яких ми не забули.

Можливо, ще пройдуть тисячоліття,

Можливо, зовсім лічені роки

Хмельницький розцвіте у розмаїтті,

Засяють в небі посмішки зірки.

Колись згадаєш ти мої слова

І місто рідне зовсім не впізнаєш

Воно, як щастя в мріях ожива

І ти з ним наче квітка розцвітаєш.

Місто моєї мрії

Є міста, як люди:

Горді, величні, сумнії

Хмельницький зі мною всюди –

Це місто моєї надії.

Є міста, як історія:

Вічні, давні, святії

Хмельницький моя мелодія –

Це місто моєї мрії.

Є міста, як ріки:

Стрімкі, шумні,гонорові,

Хмельницький хай квітне навіки –

Це місто моєї любові!...