Україна викарбувала на золотих скрижалях імена відважних своїх синів і дочок - аби прийдешнім поколінням було ким гордитися, з кого брати приклад. Серед них – витязь молодої української нації – Василь Симоненко.
Василь Симоненко… Поет зраненого серця. Його наснажувала полтавська земля.
На Лубенщині він плекався у материних любистках. Там відчув і проніс через коротке життя глибоку синівську любов до краю, до народу, що дав крила і мудрість.
28 років накувала йому зозуля. Всього 28…
Отож, 9 січня члени первинної ветеранської організації №4 «Заріччя» стали учасниками поетичної світлиці «Василь Симоненко. Лицар на білому коні», присвяченої видатному поетові-шістдесятнику, чиє слово стало символом нескореності та любові до України.
Працівниці бібліотеки-філії №2 підготували цікаву розповідь про життєвий і творчий шлях Василя Симоненка. Учасники заходу мали змогу дізнатися більше про його важке дитинство, роки навчання, журналістську діяльність і непересічний талант, який прославив його як «лицаря правди» та борця за українську мову і культуру.
Особливою частиною події стало читання поезій Василя Симоненка, а саме лунали безсмертні рядки вірші «Ти знаєш, що ти людина?», «Лебеді материнства», «Україні» та інші. Його вірші, сповнені щирості, мудрості та палкої любові до рідної землі.
Подібні заходи є важливим нагадуванням про нашу культурну спадщину, адже слово Симоненка і досі надихає, об’єднує і допомагає усвідомлювати цінність свободи та гідності.
Учасниці поетичної світлиці мали змогу познайомитись із матеріалами книжкової виставки «Незгасна зоря Василя Симоненка», на якій були представлені твори поета та книги про нього.
