Олександра, учениця 7-Б класу НВК №4.
Переможниця 2012 року у номінації «Літературні твори» у міському І етапі обласного конкурсу юних дарувань «Кобзарики».
"Захоплення: читання, бісероплетіння, вишивка хрестиком, музика, але найбільше подобається писати вірші.
Свої перші спроби я почала у 3-му класі, прикладом для мене були твори Наталі Забіли, Богдана Чалого і звичайно Тараса Григоровича Шевченка, який є моїм найулюбленішим поетом" - ось як про себе розповіла Олександра.
До вашої уваги вірші Олександри.
КОБЗАР
Вітер тихий шумить листям,Між гілок гуляє.
Сидить кобзар при дорозі
Та й на кобзі грає.
Примостився на камені,
Підняв погляд в небо –
Жаль, не бачить,
Нема очей…
А може й не треба?
Щоб не бачить що зробили
Вороги з Вкраїни…
Та не може стерти пам'ять
Коли димом оповились
Побілені хати,
І як впала прострелена
На порозі мати…
Захищала своїх діток,
Грудьми захищала.Кров червона на сорочці
Маком розквітала…
Як втікав потім з полону,
А коли впіймали –
Викололи йому очі,
Щоб і інші знали
Що не можна…
Та й без очей, до могили мамиНавпомацки прийшов пішки
Вслід за журавлями…
Та немає більше хати –
Одне попелище…
Поміж вишень обпалених
Тільки вітер свище…
Добрі люди тай зглянулись,
Дали кобзу в руки.
- Іди, хлопче, та й розказуй
Про ті страшні муки,
Що терпіла УкраїнаВід ворогів лютих,
Щоб про долю її тяжку
Пам’ятали люди…
* * *
Вітер стих, затихла кобза,
Сум розлився гаєм…
Кобзар далі із кобзою
Шляхом шкандибає…
Рідна мова
Мово моя українська ,
Мова Шевченка й Франка.
Линеш ти гордо і дзвінко,
Наче гірська та ріка.
Ти подолала пороги,
Ти підточила граніт.
Вела народ до свободи -
Знав щоб Вкраїну весь світ.
Біля колиски матуся
Пісню дитині співа.
Линуть із вуст материнських
Ніжні та рідні слова
Будять вони в нашім серці
Пам'ять про подвиг батьків
Тих, не боялись що смерті
Буйних вітрів козаків
Линеш ти гордо і дзвінко
Наче гірська та ріка.
Мово моя українська,
Мово Шевченка й Франка.
